пʼятниця, 3 березня 2017 р.

За підсумками виставки «Єврейські діти України - жертви Голокосту»

                   З 6  по 24 лютого 2017 р. у  Первомайському НВК " ЗОШ І-ІІ ст. №15 - колегіум"  працювала   навчально-методична виставка «Єврейські діти України - жертви Голокосту», організована за сприяння Українського центру вивчення історії Голокосту.
        Протягом трьох тижнів екскурсоводами -учнями 10-А класу Первомайського НВК ( підгруппа -історичний профіль) майже щодня проводились екскурсії для старшокласників  з 13 шкіл міста. Загалом виставку відвідали 511 осіб. Усі вони висловлювали слова вдячності організаторам виставки та її гідам.
    Дуже важливо, що повератючись до своїх навчальних закладів , учні , що відвідали виставку , ділилися враженнями з іншими. Наприклад, учні Первомайської гімназії під керівництвом вчителя історії Тріфонової С.В. провели обговорення побаченного на засіданні 
 краєзнавчого гуртка.
    По завершенню роботи виставки учні-екскурсоводи з Первомайського НВК також підводили підсумки своєї роботи, намагалися осягнути, що особисто для них означала участь у даному проекті, як змінився їхній світогляд після участі у проведенні екскурсій для своїх однолітків, ділилися враженнями. Свої 
відчуття діти  оформили у вигляді есе.  Ось окремі цитати:
Каріна Юдакова :«…Історію неможливо повернути назад,але необхідно розповідати про неї всю правду. Завдяки  виставці я в деталях дізналася про страшні сторінки з історії нашої Батьківщини, про які знала лише загалом. Україна – це країна пісні і краси. Україна в роки Голокосту- це країна смерті, смерті безвинних.
      Я сподіваюся, що ми проводили екскурсії недарма, що ми зробили хоч щось задля того, щоб жахіття Голокосту ніколи не повторилося!».

Близнюк Ельвіра: « Історія – учителька життя. Але складається враження, що вона досі нікого і нічому не навчила…Дуже хочеться вірити, що кожна людина,для якої дороге життя її рідних, друзів, близьких, звертаючись до цих страшних сторінок історії, зрозуміє, як важливо протистояти ненависті, агресії, жорстокості. Наша розмова - про страшне, про Голокост,про знищення людей за національною  ознакою. Але я сподіваюся, що наша виставка допоможе людям навчитися цінувати життя кожного і боротися зі злом».

Пухкенко Дар’я: «…Я дізналася більше про Голокост. Пишаюся українцями, які знаходили мужність для надання допомоги і порятунку євреям. Мене вразило, що євреї не здавалися  в жорстоких умовах гетто, вони боролися не лише фізично, а й духовно…
…Раніше я навіть не замислювалася, що світ може бути таким жорстоким. Але після виставки я зрозуміла, що треба навчитися протистояти злу, бо інакше події, які , здавалося, уже в минулому, можуть повторитися».

Гудков Віктор: «Я зрозумів, що Голокост – це не лише історія єврейського народу. Голокост – це історія усіх нас. Бабин Яр – не лише символ Голокосту. Бабин Яр – трагедія України».

Пустовойтенко Тетяна: « Ця виставка проводилась для того,аби кожен з нас міг дізнатися про жахливу трагедію і зробити все можливе, щоб вона ніколи не повторилася.
    Земля - наш спільний дім для всіх людей, різних за національністю та релігією. Ми повинні поважати один одного. Прикладом такої взаємоповаги може служити порятунок єврейських дітей монахами Української Греко-Католицької Церкви. Вони мали інші релігійні погляди, але бачили в євреях в першу чергу людей. І ми повинні зрозуміти, що усі люди мають право на життя, навіть якщо вони інші і  комусь можуть не подобатись. Я це зрозуміла завдяки виставці « Єврейські діти України – жертви Голокосту».

Урсул Анастасія: «Голокост…Раніше я не замислювалася глибоко над значенням цього слова. Не розуміла, скільки жаху та болю приховують у собі ці вісім літер. І лише тепер, долучившись до виставки « Єврейські діти України – жертви Голокосту», я нарешті усвідомила всю глибину цього поняття. Мій світ ніби перевернувся, повністю змінюючи уявлення про щасливе дитинство , спокійне життя. Щасливе дитинство - це зовсім не те , що я уявляла собі раніше. Це не різнобарвний світ з морем іграшок та гарних речей. Це просто можливість жити. Жити, вільно дихаючи, нікуди не тікаючи, не від кого не ховаючись, не боячись втратити своє життя або своїх рідних. Це просто впевненість у завтрашньому дні, в тому, що ти побачиш новий світанок.
     Але людей цього позбавляли. Позбавляли дитинства,юності, мрій…Страшні часи…Мої очі наповнюються сльозами, коли я дивлюся на світлини вбитих дітей…
    Голокост – це страшний злочин, про який повинні знати усі. Цього забувати не можна!».

Зіновкін Богдан: « Завдяки виставці я зрозумів, що загибель людей різних національностей, в тому числі і євреїв, які століттями проживали на нашій землі, була великою бідою і втратою для України. Вони усі були її дітьми».


Усі учні -екскурсоводи, координатор виставки Сизова А.В., а також педагог-організатор Первомайського НВК Апатьєва Н.С., яка допомагала у підготовці до відкриття виставки, отримали від Українського Центру вивчення історії Голокосту іменні грамоти.