пʼятниця, 16 листопада 2018 р.

Тема : Західноукраїнська Народна Республіка


 Очікувані результати:
-після цього уроку учні зможуть використовувати карту як джерело інформації про основні події в західноукраїнських землях від кінця 1918-1919 рр.; 
- встановлювати хронологічну послідовність подій періоду ЗУНР; 
- визначати особливості державотворчої діяльності УНРади, використовуючи писемні історичні джерела; 
- характеризувати перебіг україно-польської війни, визначати його особливості; - характеризувати, давати оцінку діяльності Є.Петрушевича, Д.Вітовського, М. Омеляновича- Павленко;
 - витлумачувати та доречно вживати поняття і терміни:" ЗУНР", "Листопадовий зрив/чин", "Українська Національна Рада", "Державний Секретаріат", "УГА", "Чортківська офензива";
 - висловлювати аргументовані судження про доленосні події та явища доби.
Тип уроку: Урок вивчення нового матеріалу, формування умінь і навичок. 
                                              ПЕРЕБІГ УРОКУ
І.Оргмомент.
ІІ.  Актуалізація опорних знань.
Бесіда за запитаннями: 1.Пригадайте, до складу якої держави входили західноукраїнські землі напередодні Першої світової війни?(СЛАЙД 2 )Покажіть їх на карті.
2. В якому напрямку розвивався український національний рух на західноукраїнських землях в роки війни та в період Української революції?
 3. З курсу всесвітньої історії пригадайте, що сталося з Австро-Угорською імперією після завершення Першої світової війни? 
4. Яка держава після розпаду Австро-Угорщини претендувала на західноукраїнські землі?
 5. Чи порушувалося питання про долю західноукраїнських земель під час укладення Брест-Литовського мирного договору? Яке рішення було прийнято?
СЛАЙД 3(Питання про західноукраїнські землі було одним з головних на переговорах у Бресті. Делегація Центральної Ради їхала з наміром досягти включення до складу УНР усіх західних українських земель — Східної Галичини, Буковини, Закарпаття, Холмщини та Підляшшя. Переговори завершилися зобов’язанням Австро-Угорщини і Німеччини передати більшу частину Холмщини та Підляшшя УНР , а іншим західноукраїнським землям надати автономію, перетворивши їх на окремий коронний край. Тривалий час цісарський уряд відмовлявся виконувати це зобов’язання, і лише 16 жовтня 1918 р. коли імперія вже була приречена, з’явився маніфест імператора «До моїх вірних австрійських народів», який обіцяв федеративну перебудову держави.) 

ІV. Основний етап.
1.Проголошення ЗУНР.
Перша світова війна стала каталізатором революційних процесів в Європі. У переддень поразки Австро-Угорщини у Першій світовій війні активізувався національно-визвольний рух у західноукраїнських землях. 12 листопада 1918 р. внаслідок революції в Австрії проголошено республіку. Українці сприйняли цю подію як сигнал до активних дій і проголосили наступного дня ЗУНР. 
Завдання : Прослухайте фрагмент відео ( від  0-11 до 2-40) і заповніть таблицю «Проголошення ЗУНР»



 Дата
 Подія
18-19 жовтня
1918 р
 Утворення у Львові Української Національної Ради - політичного керівництва українського національно-визвольного руху( голова Є . Петрушевич)
1 листопада
1918 р.
 "Листопадовий чин"- підпорядкування влади на території Східної Галичини керівництву УНРади і початок польсько-української війни
9 листопада
1918 р.

Утворено уряд - Державний Секретаріат ( голова- К.Левицький)

 13 листопада
1918 р.
 Проголошення ЗУНР
 21 листопада
1918 р.
 Польскі війська оволоділи Львовом, армія ЗУНР продовжувала відступати
Робота з документом" Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії" від 13.11.1918. (с 89). Прочитайте документ,дайте відповіді на запитання:
1)Яку назву мала держава і коли її утворено?
2)Робота з картою – с .87. ? – на які терени поширювалася територія ЗУНР,задекларована УНР 19 жовтня 1918р?
3)Який державницький статус  задекларовано?
4)Хто представляв народ, яку виборчу систему впроваджували?
5)Якими мали бути герб і прапор держави за " Тимчасовим основним законом"?Символи ЗУНР
СЛАЙД 4

2. Польсько –українська війна.
Поляки Східної Галичини швидко оговталися від проголошення ЗУНР, зібрали військові сили і, скориставшись непорозуміннями в українському стані, розпочали війну, намагаючись відвоювати втрачені позиції. 21 листопада 1918 р. поляки заволоділи Львовом, а армія ЗУНР продовжувала відступати. 
?- Опрацюйте текст підручника на с. 88-89.Визначте міста, куди переїхав уряд українців.( Тернопіль, Станіславів)
?- Визначте , які здобутки і які прорахунки зробив уряд ЗУНР у внутрішній політиці? 
 В умовах зовнішньої агресії збоку поляків та відсутності підтримки збоку Антанти, уряд ЗУНР оголосив намір об’єднатися з УНР в одну державу. Обидві республіки підписали Акт Злуки.

?- Перегляньте відео і дайте відповіді на запитання:
1) Коли і де відбулося об'єднання УНР і ЗУНР?
2) Яке доленосне значення мала ця історична подія. 


 На жаль, Акт злуки мав суто символічний характер і до справжнього об’єднання справа не дійшла, оскільки і ЗУНР , і УНР втрачали у цей час позицію за позицією, територію за територією. Водночас політичне зближення західноукраїнського регіону з Наддніпрянською Україною все ж дало певні практичні наслідки. Зокрема, під час реорганізації Української Галицької армії (УГА) на зразок регулярних армій значну роль відіграли офіцери, рекомендовані урядом УНР , насамперед генерал М.Омелянович-Павленко. Також, як ви тільки-но бачили, акція «Живий ланцюг» ,проведена у 1990 р.,  присвячена 71-й річниці Злуки, стала ще одним кроком до здобуття Україною незалежності у 1991 р.

 3.Перебіг україно-польської війни.
Опрацюйте текст підручника на с. 90- 91  і виконайте завдання:

1) Проаналізуйте склад УГА,її діяльність. Дізнайтесь,що таке «чортківська офензива»?Чим вона завершилась? ( покажіть ці події на карті,СЛАЙД 5 )
2)Проаналізуйте діяльність УГА, визначте основні причини невдач українців, як об’єктивні ( тобто ті,що не залежали від українців, зовнішні причини невдач) так і суб’єктивні ( тобто обумовлені становищем УГА). 
3)Дайте характеристику діям країн Антанти щодо польсько-українського конфлікту. 

4. Доля західноукраїнських земель,що входили до складу Австро-Угорщини.
 ?- Опрацюйте  п. 3 с 92.- по групах. Визначте, як склалася доля інших західноукраїнських земель . Заповніть таблицю « Поглинання території ЗУНР сусідніми державами» 

 Західноукраїнські землі
 Держави,до складу яких ці території увійшли 
 Східна Галичина
 Польща
 Північна Буковина, Хотинщина(Північна Бессарабія)
 Румунія
 Закарпаття
 Чехословаччина

V. Закріплення. 

1. Робота з картою( с. 87, СЛАЙД 5):
Покажіть на карті території ЗУНР, задекларовані УНРадою 19 жовтня 1918р. Покажіть фактичні кордони ЗУНР .
Які українські етнічні території не увійшли до ЗУНР?Які держави поглинули ці території?

 2. Гра « Сто облич Української революції» Клас поділяється на 6 груп. Кожна група отримує по 1 портрету на вибір- Є Петрушевича,Д.Вітовського, М. Омеляновича- Павленко, П. Скоропадського,К. Левицького,С.Петлюри. Слайд 6-11
Завдання:
1) визначити, чий портрет група отримала і вибрати з переліку характеристик, роміщенних на окремому столі, опис характеристики свого героя.
2)дати оцінку діяльності свого героя одним -двома реченнями і пояснити, яким чином ця людина пов'язана з подіями, про які йшла мова на уроці.

3. СЛАЙД 12 .Завдання ЗНО-2017.

4. Слайд 13. Встановіть хронологічну послідовність подій :
А Проголошення ЗУНР
Б Створення Державного Секретаріату
В "Чортківська офензива"
Г "Листопадовий чин "

5.Слайд 14. Пам’ятник 100-річчя ЗУНР.
?- Чому проголошення ЗУНР українці вважають доленосною подією? Які уроки історія ЗУНР дає нам для сьогодення? 

VІ.Підсумки уроку.Оцінювання. 

VІІ. Д\з Опр. §13, відповідати на запитання, знати карту.
Література:
В.С. Власов, Кульчицький.Історія України( рівень стандарт): підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти. -К.: Літера ЛТД, 2018.

середа, 14 листопада 2018 р.

Практичне заняття для учнів 9-х класів "Вивчаємо права людини"

14 листопада 2018 року у Первомайській ЗОШ № 17 відбулось практичне заняття для учнів 9-х класів "Вивчаємо права людини". Під керівництвом вчителя історії і  правознавства Є.В.Ліпанова  старшокласники ознайомились з історією прав людини,  діяльністю правозахисників та українських дисидентів, які боролися за права людини у світі та СРСР.





Також дев'ятикласники детально ознайомились зі змістом Загальної Декларації прав людини і порівнювали її статті зі статтями  Розділу ІІ Конституції України.


Під час рефлексії учні мали можливість висловити своє ставлення до проблеми захисту прав людини, підсумувати, якими корисними знаннями та вміннями вони збагатилися в результаті практичного заняття.


Міжшкільний проект " Вивчаємо права людини" присвячено 70-ій річниці Загальної  Декларації прав людини.

середа, 7 листопада 2018 р.

Вечір пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. в Україні ( на основі краєзнавчих матеріалів Миколаївщини)


Слайд 1.
Вечір пам’яті жертв Голодомору 1932-1933рр. в Україні

Звучить мелодія Скорика
Слайд 2.
Учень :  На скибку  хліба я дивлюся,
Рум’яну, білу, запашну.
На скибку хліба я молюся,
До неї руки простягну.
Молюсь за тих, хто  скибки тої
Не дочекавсь, заснув  навік
Зими холодної, лихої
В  той чорний, 33 – ій рік.
Слайд 3.
Вчитель: Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і  життя людини, і життя країни.
    Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули від голоду, заподіяного сталінським режимом, пам’яті українських сіл і хуторів, які зникли з лиця землі після трагедії
XX століття, присвячується наша сьогоднішня зустріч.
  
Голодне лихоліття 33-го - не історична минувшина, а незагойна фізична і духовна рана українського народу, яка жагучим болем пронизує пам'ять багатьох поколінь. Надто багато безіменних могил залишено в Україні. Відходять у небуття очевидці голоду, а відтак згасає і народна пам'ять про жахливий злочин. Треба говорити про минуле задля майбутнього: безпам'ятність породжує бездуховність, а вона, як ракова пухлина, роз'їдає тіло й душу нації – перекреслює історію, паплюжить традиції, руйнує соціокультурну самобутність народу.
     
Ми, як історична нація, повинні зберегти пам'ять про українських хліборобів – безвинно убієнних рукотворним голодомором. Маємо зробити це не лише задля відтворення історичної правди, а насамперед для нашого прозріння, розкріпачення суспільної свідомості, приспаної упродовж існування  комуністичної нірвани, зцілення сотень тисяч наших співвітчизників від страшного шоку, заподіяного масовими репресіями, покаятись у такий спосіб за довготривале замовчування злочину.
    Указом президента В.А.Ющенка було  запроваджено День пам’яті жертв голодоморів, який щороку відзначається в четверту суботу листопада, коли Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях.
    Як же так сталося, що на багатій українській землі без війни, без стихійного лиха почали від голоду  вмирати хлібороби ? Учні 11 класу розкажуть вам про це. Будьте уважні, і ви почуєте історії наших земляків, які стали свідками Голодомору і змогли донести до нас усю правду про жахливе лихоліття 30-х.                       
Слайд 4.
Ведучий 1: На східній території України, де була встановлена радянська влада, будували нове життя. Наприкінці 20-х років у сільській місцевості почали організовувати колгоспи. Вступаючи до них, господар віддавав для загального користування землю, реманент, а в деяких випадках навіть худобу і птицю. Українські селяни не звикли до таких колективних господарств.
    З діда-прадіда кожен намагався працювати з сім’єю на власній землі. Земля була основою життя селянською сім’ї. Від батька до сина передавалась у спадок земельна ділянка, а з нею і любов до хліборобської праці.
Слайд 5.
Ведучий 2:
З болем і страхом вступали селяни в колгоспи. Тих, хто не хотів іти, суворо карали. Їх висилали з рідних місць, називали куркулями, ворогами народу. Вирвані з корінням, вивезені товарняками до Сибіру, на Урал гинули люди в нужді і злиднях. Мільйони не повернулися в Україну. На початку жовтня 1932 р. в Україні існувало понад 23 тисячі колгоспів, а з них тільки 1403 виконали заготівельний план.
Ведучий 3: Кожна осінь несла селянам розчарування. Радянський уряд на чолі зі Сталіним вимагав від колгоспників дедалі більше хліба, молока, м’яса, овочів. Усе менше і менше залишалося продуктів селянським сім’ям на зиму. Навіть те, що залишали на насіння, примушували здавати.

 Слайд 6.
Ведучий 4:
Садок вишневий коло хати,
                   Хрущі над вишнями гудуть
                   Плугатарі з плугами йдуть
                   Співають ідучи дівчата…
             І дійсно, осінь 1932 року для селян видалася щедрою. Врожай був не гірший, ніж у попередні роки, а навіть краще. Селяни здали державі запланований податок. Та раптом за першим податком оголосили другий, потім третій. Спеціальні продовольчі загони їздили по селах і забирали все до нитки. То ж не судилося того року ані йти плугатарям, ані співати дівчатам, та й вишні не зацвіли.
Слайд 7.
Ведучий 5: Постачання хліба на користь держави здійснювалось внаслідок додаткової хлібозаготівлі. Фактично це означало застосування вже відомої продрозкладки. Голодні люди збирали колоски пшениці, залишені на полях, щоб прогодувати дітей.
    В Україну для виконання плану хлібозаготівлі було направлено комісію на чолі з В. Молотовим. Дії комісії були жорстокими: у селах конфісковували продовольчі та посівні фонди, проводили масові репресії, припинялося постачання товарів.
Слайд 8.
Ведучий 6: І спалахнув в Україні великий голод, а за ним прийшла смерть. Вимирали сім’ями, кутками, вулицями. Виснажені люди падали пі тинами. Селами їздили підводи, збирали померлих і ховали у братських могилах. Немає в Україні села, де б не знали про той страшний голод.
Слайд 9.
 Ведучий 7:  Про жахливий голодомор в Україні ми дізнаємося із спогадів тих, кому довелося вижити.
    Ось як про це згадує Баташан Іван Гаврилович,житель с. Лиса Гора Первомайського району: «… У селян лишився хліб урожаю 1932 року. Почалася додаткова так звана контрактація – викачування лишків хліба. Коли уже здавати було нічого, організували «буксир» (4–5 чоловік активістів на чолі з уповноваженим), який ходив по дворах і відбирав хліб. Спочатку ніби лишки, а потім усе підряд: і зерно, і бобові, й інші продукти. Люди кричали, плакали, просили, лаяли, проклинали... Настав голод 1932–1933 років...».
Слайд 10.
Ведучий 8:
  Те,що у 1932 році врожай був, а голод викликали непомірні реквізиції, свідчать і спогади жительки с. Троїцьке Новоодеського району Літвінової  Антоніни Андріївни, 1922 р.н.: «Того року ми заробили багато трудоднів. Нам дали пшениці: засипали пшеницею всю малу хату аж до стелі (пшеницю тримали у хаті від крадіїв і банд). Восени 1932 р. приїхала комісія, забрала всю ту пшеницю до зернини. На горищі були чечевиця, горіхи, горох тощо – забрали й те…».
Слайд 11.
 Ведучий 1:    Наш земляк, Мусієнко Федір з села Кумари Первомайського району, у своєму листі до ЦК ВКП(б), датованому 12-им  квітня 1932 року, писав: «Товариші! Наряду з ростом і розвитком колгоспного руху є цілий ряд ненормальностей, які обурюють самих колгоспників і які своїми  протиставляють масу проти Генеральної лінії партії. Товариші! Я наведу вам цілий ряд фактів, про які ви можете переконатися через спеціальне розслідування. Товариші! Я поставлю цілий ряд запитань,на які ви повинні відповісти через пресу.
Слайд 12.
1-е питання: Чи знає Центральний Комітет ВКП(б) про факти знущання над колгоспниками і чи допустимі такі факти в Країні Рад, де влада належить робітникам і селянам, де процвітає соціалістичне будівництво, де волею робітничого класу будується п’ятирічка  за 4 роки. Наприклад, по  у і Врадіївському районі Миколаївщини,на  хуторі Андріївка колгоспники з’їли дохлу кобилу, до цього їх привели злидні і голод.
Слайд 13.
Ведучий 2.2питання – Чи знає ЦК ВКП(б), що в вищезазначеному районі колгоспники серед лютої зими йшли на поле шукати втрачені при зборі врожаю качани кукурудзи, щоб прохарчуватися хоч би один день.
3 – Чи знає ЦК ВКП(б), що колгоспник біля колгоспної худоби працює на сто грамах гречаного хліба цілий день.
4 – Чи знає ЦК ВКП(б), що в ряді колгоспів напередодні посівної кампанії поставлено питання так, щоб насіння в колгоспі забрали, а про хліб потім будемо говорити.
Слайд 14.
Ведучий 3.
5 питання – Чи знає ЦК ВКП(б), що в ряді зсипних пунктів хліб згнив, не дивлячись на те, що в ряді колективних господарств забрано останній центнер насіння,що  колгоспники пухнуть з голоду, й насправді, якщо подивитись по Любашівському району, середня врожайність 20 ц з гектару, а колгоспники сидять без хліба і насіння – їдять все, чого не було написано навіть в історії».
Слайд 15.
Ведучий 5:  Селяни не знали тоді, що усе, що відбувалося в 1932-1933 рр. в українському селі, і є «генеральною лінією партії», рішенням «геніального вождя» Сталіна та його поплічників. Селяни бачили виконавців, але не організаторів. Із спогадів Дмитра Івановича Томашівського 1926 р.н.,  жителя села Кам’яна Балка Первомайського району Миколаївської області, можна дізнатися, хто ж виконував ролі катів, які прирікали своїх же односельців на голодну смерть: «Коли ми залишилися одні, до нас приходив Калошевський Дем’ян з міліціонером, та шукали в хаті зерно, шпичками кололи все, що їм попадало під руки, зазирали і в глечики, і в казани, але так нічого і не знайшли».
Слайд 16.
Ведучий 6:Подібні спогади і в Чоботаря Василя Яковича,1926 р.н., жителя с. Синюшин Брід Первомайського району: « Були створені спеціальні загони людей, які ходили по хатах і забирали все, до останньої зернини, стару одежу і ту забирали, предмети вжитку. Люди ховали зерно куди хто міг: його замуровували в печі, ховали під підлогу, закопували в землю, але колгоспні заставники все ж знаходили те, що було потрібне людям. Вони ходили зі спеціальними залізними шпичками і стукали ними, внаслідок чого, там де було зерно, стукаючи шпичками, вони чули інший звук. Так в людей забирали останнє, а селянина тяжко карали, ніби за цей тяжкий злочин.»   
Слайд 17.
Ведучий 7:Жителька с. Криве Озеро В.А. Підвальна згадувала: « Були створені бригади по так званому розкуркуленню. Забирали хліб, одяг,все, що попадалось під руки, залишались голі стіни.
    Пам’ятаю добре , як було наказано вивезти хліб державі. Батько одразу це зробив, залишив дещо, щоб дожити до нового врожаю. Коли прийшли забирати останнє ,не повірили, що більше нема хліба , і шукали в землі. Вирили в хаті яму в ріст людини, але там хліба не було. Та яма зяяла в хаті не загорнута кілька років. Шукали в хаті,на горищі, виламували сволоки на горищі,вистукували підлогу в хаті».
Слайд 18.
Ведучий 8:О.І.Шелест, житель села Каширівка Казанківського району Миколаївської області, розповів: «Колгосп у нас був невеликий , до 30 дворів. Добре пам’ятаю,що в 1932 р. був непоганий врожай, план хлібоздачі колгосп виконав без затримки. Потім довели нам другий план, який теж виконали,хоч у коморі колгоспу залишилося зовсім мало зерна, якого вже не вистачало на весняну сівбу. Та не судилось і тому зерну довго лежати в коморі. Приїхала валка підвід , все зерно вимели з комори і відвезли на державні склади.
       Після цього взялися чистити двори колгоспників. Було організовано бригади , які, як правило, трусили хліб в іншому колгоспі. А  в наш колгосп приїхала бригада з іншого села, Новогригорівки – другої, вона була озброєна штирями , крючками та іншими знаряддями. Не пропускали жодного двору, проводили трус, колупались  у соломах,купах сміття…таким чином очистили наше село повністю».
Слайд 19.
Ведучий 1
:Люди намагалися заховати чи закопати хоч якісь їстівні запаси, але всюдисущі активісти знаходили будь-які схованки. Так, Вознесенська районна газета «Комунар» в номері від 1 листопада 1932 року писала, що в Арнаутівці «активістами-колгоспниками знайдено закопаними в степу 4 лантухи кукурудзи та два лантухи жита. Це, безумовно, робота куркульських агентів- одноосібників».
Слайд20.
Ведучий 2:
Марченко Ольга Петрівна,1911 р.н.,з с. Великоолександрівка Казанківського району, також розповідала, як вилучалися харчові продукти, навіть їх найменші запаси: «Сотрудники НКВД заходили в каждую хату, прощупывали каждый метр земли в поисках спрятанного зерна. Любой «подозрительный» овраг на огороде подлежал «ощупыванию» спеціально заостренной палкой, а если там все же находили запрятанное зерно, то его изымали, а хозяина могли избить прямо на месте. Процветали доносы и поклепы.»
 Слайд 21.
Ведучий 3:
Падіння людської моралі в той час не було явищем випадковим. Давалася взнаки атеїстична пропаганда та переслідування церковнослужителів. Молодь, яка виросла за півтора десятиліття радянської влади, одурманена радянською ідеологією, охоче залучалася до  бригад активістів, які ходили селом та «розкуркуркулювали» сусідів.
Слайд 22.
Ведучий 4:
Зі спогадів Лобанової  Ніни Тимофіївни,1925 р.н., жителька с. Петропавлівка Арбузинського  району  постає типова картина реквізицій , характерна для тогочасного українського села : «…Навіть плетену люльку маленького Льоні забрали. Батька зачинили в сільраді. Але він утік, сховався у священика в селі Трикрати. Батюшка його переховував. «Активісти» повідомили про місце, де переховувався батько. Коли за ним прийшли, став тікати. Переслідуючи, його смертельно поранили. До ранку батько помер, мама забрала додому, а людям сказала, що його забрала «чорна хвороба». Батька поховали, а батюшку відправили на Соловки».
Пісня про Голодомори  
https://www.youtube.com/watch?v=NZ_mt84y6wg&t=54s

Слайд 23.
 Ведучий 5: Фактичними доказами умисності Голодомору було складання переліку українських сіл, які «не виконували плану хлібозаготівель».
Слайд 24.
 На так звані «чорні дошки» на основі постанови Одеського облвиконкому були занесені  Новобузький колгосп «Вільний шлях», Олександрійський — «Перебудова», Маєрівський — «Хвиля революції», село Піски Баштанського району та багато інших сіл та колгоспів.
Слайд 25.
На межу голодного вимирання поставлені села:  Берізки, Тридуби, Мазурове, Красненьке,Секретарка Кривоозерського району Миколаївщини. Щоб виконати плани по хлібозаготівлям, керівництво колгоспів вдавалося до крайніх мір, здавало навіть насіннєві фонди.
Слайд 26.
Ведучий 6:
  Вилучення насіннєвого фонду в рахунок виконання хлібозаготівельного плану створило нову проблему. Треба готуватись до сівби. А в 1107 колгоспах, які об’єднували 124,4 тисячі селянських господарств, було лише 12% потрібної кількості насіння. Люди пухли і вмирали з голоду, а хліб у країні  був. У селах, охоплених голодом, на залізничних станціях, в елеваторах під охороною працівників міліції зберігалися тисячі пудів хліба.
Слайд 27.
 А нерідко, коли його не встигали вивезти, він гнив у буртах. Наприкінці квітня 1933 р. поставлені у безвихідь, доведені до відчаю голодні селяни с. Нововознесенського напали на зерновий підвал, який уже розпочав гнити під відкритим небом. І тоді охоронники місцевого відділу ДПУ відкрили по них вогонь. Кілька селян загинуло. В той же час від причалів Миколаївського торгового порту відходили пароплави з зерном, що направлялися в інші країни. Та випадків протесту проти злочинної діяльності партійної влади майже не було. Усе, про що могли думати зголоднілі і знесилені люди в той час, це - де взяти їжу.
Слайд 28.
Ведучий 7:    У селах Олександрівської, Нововолодимирівської та інших сільських рад Новобузького району, залишившись без хліба, жителі вживали в їжу котів, собак, кору дерев, гризунів, дохлих коней. У цьому районі, як і в більшості районів Миколаївщини, була дуже висока смертність населення від голоду. У селах нашого рідного  Первомайського району траплялися випадки людоїдства. Дмитро Іванович Томашівський, 1926 р.н.,  житель села Кам’яна Балка Первомайського району згадує випадок : «В 1932 році ходили до школи, де жив Колосовський Яків, жила Долінська Ганя. Той день запам’ятався нам усім. Нас йшло багато, а по стежці, де ми йшли, росли чагарники. Вона там сховалася в цих кущах та схватила Яворську Катерину Федорівну за рукав і давай тягнути в хату. Всі діти наробили крику, і вона відпустила її, а так, якби не ми всі, то з’їла б її, бо була дуже голодна. Багато людей повмирало, всіх ховали на старому кладовищі».
Слайд 29.
 Ведучий 8: В сусідньому Арбузинському районі також були випадки канібалізму.  Раїса Беженуца з с. Семенівка Арбузинського району згадує ті жахливі часи так: «Я була свідком двох випадків людоїдства. Моя бабуся запримітила, що наша сусідка Бостав Хівроня почала лазити в хату через вікно, а двері замкнуті. Одного разу, коли її не було вдома, бабуся послала мене з подругою подивитися, що там робиться в хаті, і що з хлопчиком Лесиком, бо його ніхто не бачив…Перед нами постала жахлива картина…Ми доповіли у сільраду. Жінку ту забрала міліція, вона до села більше не повернулася».     
Слайд 30.
Ведучий 1:В крайніх умовах голоду люди втрачали людську подобу, психічні розлади перетворювали людину в істоту, страшнішу за хижого звіря.
    Як же можна було вижити за відсутності харчових продуктів? Розповіді очевидців, що пережили Голодомор, багато в чому подібні.
Літвінова  Антоніна Андріївна, 1922 р.н., з с. Троїцьке Новоодеського райну згадує: «Ми спочатку з’їли качки й гуси, що в нас були. Потім мама почала носити з хати меблі, подушки, простирадла тощо, міняти на харчі. За подушку 80 на 80 см гусячого пуху давали пригорщу кукурудзяної муки. На казан води мама всипле жменьку крупи – отаке їли раз на день. Голодували страшно. Поміняли все, що було в хаті, крім ліжка з простирадлом, що було старшій сестрі на придане. Так вистачило до весни.».
 Слайд 31.
Ведучий 2: Жителька  смт Врадіївка , Богу Катерина Іванівна,1922 р.н., розповідала про інший спосіб виживання: «Наша хата була на краю села, а коло хати посіяли колгоспний ячмінь. Того року було багато мишей, вони зносили в свої «комори» чимало зерна. Ми раненько вставали, брали мішок, відро і по мишачих слідах відшукували їхні нори. Забирали у них зерно і приносили додому.
    Найтяжчим періодом була зима 1932–1933 рр., але й весна була не кращою. Людям було дуже важко, але мусили рятуватися від голоду, не зупиняючись ні перед чим. За зиму в селі з’їли всіх собак, котів, щурів. Переловили ворон і горобців».
Слайд 32.
Ведучий 3: Ті самі способи виживання містяться і у спогадах жительки  с. Великоолександрівка  Казанківського району, Марченко Ольги Петрівни,1911 р. н.: « Не можна було побачити бродячих котів й собак, оскільки їх усіх поїли. Крали коней, вони все же могли деякий час прогодувати сім’ю. Ходили в ліс по їжаків, з яких варили юшку. З хати в хату поширювалися чутки, що матері у відчаї вбивали своїх напівмертвих дітей, для того, щоб прогодувати ще живих членів сім’ї. Однак такі люди суворо переслідувались усіма жителями села».
Слайд 33.
Ведучий 4:
Злочинні дії радянської влади були спрямовані на те, щоб зламати опір селянства і змусити його йти до колгоспів. Тому для багатьох родин єдиним порятунком стала баланда та шматочок хліба, яким годували колгоспників під час роботи. Голодне лихоліття, яке випало на долю українського народу, найболючіше вразило дітей. Вони найменш захищені, не брали участі у колгоспному виробництві, а відтак не одержували рятівних 100- 300 г хліба на працюючого.
Слайд 34.
Ведучий 5:
У книгах реєстрації актів про смерть  Калинівської і Мішково-Погорілівської сільських рад, що збереглися, за березень-травень 1933 року померло від «недоїдання, слабкості, недостатнього харчування»  23 дитини у віці від 1 року.
Слайд 35.
Ведучий 6: Про дитячу смертність в роки голоду опосередковано свідчать матеріали з книги протоколів педагогічної ради Велико-Мечетнянської семилітньої школи Кривоозерського району з 25 грудня 1929 року  по 21червня 1938 р. Даний документ є важливим через те, що він єдиний у своєму роді. За цей період в Державному архіві області більше не збереглися книги протоколів педагогічних рад інших шкіл Миколаївщини. І хоча тон протоколів є занадто обережний, факт голоду учасникам подій приховувався, все ж таки аналіз записів засвідчує високу дитячу смертність, яка є прямим наслідком Голодомору 1932-1933 рр.
 Слайд 36.
Дівчинка в українському національному одязі:
Як же страшно помирати
Малесеньким дітям!
Ще страшніше - залишатись
Самій в цілім світі.

Йдеш селом – ані людини,
Хати спорожніли,
А на цвинтарі щоднини
Зростають могили.

Висить прапор на сільраді,
На нім  - серп і молот.
Треба «дякувати» владі
За цей штучний голод.

Братик, сестри, батько, мати –
З голоду вмирали
Всі по черзі…Так в колгоспи
Людей заганяли.
Боже, на тебе одного
Маю я надію,
Про скоринку запашного
Хлібчика я мрію!

Ледве назбирала  жменьку
Колосочків жита…
Боже, змилуйся, рідненький!
Я ж так хочу жити!..
Слайд 37.
Ведучий  7:  Внаслідок Голодомору Миколаївщина понесла величезні людські втрати. Загалом в Україні ,за різними підрахунками померло від 3 до 10 млн людей. Встановити точну кількість громадян, які загинули в ті трагічні роки, практично неможливо. Адже, відомості про наслідки Голодомору протягом десятиліть радянська влада оберігала як найважливішу державну таємницю. Ще в 1934 році переважну кількість документів про облік померлих під час голодомору 1932-1933 років вилучили з органів ЗАГС та сільрад співробітники НКВС, і вони назавжди зникли.
Слайд 38.
 Ведучий 1:  Радянське керівництво свідомо дезорієнтувало світову громадськість, що в Україні ніякого голоду не було й немає. Дипломатичні служби загалом володіли інформацією про ситуацію в Україні 1932 – 33 роках, проте жахливі його масштаби замовчувались. Багатьом на Заході складно було повірити, що в країні, яка експортує зерно і відмовляється від продовольчої допомоги, може лютувати такий скажений голод.
Слайд 39.
Ведучий 2: 
В Україні  під час Голодомору 1932-1933 років помирало
щодня - 25 тисяч людей,  щогодини - 1000 чоловік,  щохвилини - 17 чоловік.

Ведучий  3:
Пекельні цифри і слова
У серце б’ють неначе молот.
Немов прокляття ожива
Рік 33-ій. Голод! Голод!
У люті сталінській страшній
Тінь смерті шастала по стінах.
Скількох  мільйонів, Боже мій,
Не долічилась Україна!
Слайд 40.
Ведучий  4:
28 листопада  2006 року Верховна Рада України ухвалила закон  «Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні», яким голодомор визнаний геноцидом українського народу.
Ведучий 5 : Станом на 2017 рік Голодомор офіційно визнаний геноцидом українського народу в 18 країнах  світу. 9 країн в офіційних зверненнях засудили Голодомор, як акт винищення людства, вчинений сталінським режимом. ПАРЕ  /Парламентська асамблея Ради Європи/, європарламент  визнали голодомор злочином проти людства.
Слайд 41.
Ведучий 6
: І стояла вона, осліпла від горя, обдерта, сива, напівблаженна, мукою підпирала небо, моторошно роззиралася, Мати – Україна, на велетенському хресті розіп’ята.
   Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від  голоду, пам’яті українських сіл і хуторів, які зникли з лиця землі присвячується ця хвилина скорботи.       / працює хронометр/
Слайд 42.
Ведучий 7:
Мільйони померлих голодною смертю, висланих і знищених більшовицькою владою дивляться з минулого в сьогодення: „ Будьте пильними! Пам’ятайте про наші гіркі уроки!”
Ведучий 8: Ми  закликаємо  присутніх згадати усіх тих, хто страждав і помер під час великого Голодомору. Хай же пам’ять про всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави, на власній землі!
Слайд 43.  Звучить приглушена музика Скорика.
Ведуча :
Настане вечір. Сонця жовтий диск
Закотиться за обрій чи за хмари.
Слайд 44.
Ми в темряві запалимо свічки,
І виринуть з  минулого примари.
Вони прийдуть до нас із небуття
І з димом від свічок за мить розтануть.
Слайд 45.
Їх голодом позбавили   життя.
Та в пам’яті живими всі постануть.
Ми пом’янемо жертви тих часів,
Коли вмирав народ наш в страшних муках
Слайд 46.
По волі кровожерливих катів ,
Які з Кремля протягували руки
До хліба, що у полі селянин
Зростив своєю працею важкою,
Слайд 47.
Бо працював на ниві він один,
А не колгоспною громадою-юрбою.
То ж, щоб в колгосп господаря загнать,
Придумали, як опір подолати:
Все їстівне в селянства відібрать,
Лише в колгоспі трохи годувати,
Слайд 48.
А хто не схоче, того – у Сибір,
Чи хай у хаті з голоду вмирає,
Хай листя їсть, птахів,собак, котів
Чи навіть  рідних діток  поз’їдає…
Слайд 49.
О, скільки їх , мов висохле стебло,
З розпухлими  до болю животами
По вулицях і хатах полягло,
наївшись полови із бур’янами!
Слайд 50.
Ті ж ,що не вмерли, схожі на мерців.
Вони покірні стали і байдужі,
Терплячі до злочинних дій катів,
Фізично і духовно вже недужі.
Слайд 51.
Ось так морила влада мій народ,
Козацький вільних дух зломить хотіла!
Та, мабуть,швидше висохне Дніпро,
Ніж  українцям поламають крила!
 
Слайд 52.
Ми вижили і пам’ять зберегли,
Щоби нащадками в спадок передати,
Боролись за свободу, як могли,
І мусимо про це не забувати!
Слайд 53.
У тихий час, лишень зайде за обрій
Холодне сонце, як  буває восени,
Запалимо свічки, згадаємо недобрі,
Страшні Голодомору ночі й дні.
Слайд 54.
В молитві всіх загиблих пом’янемо,
Що голод не зуміли пережить.
Голодомор - важка, трагічна тема,
Ця рана кровоточить і болить.  


Звучить пісня « Свіча» ( кліп https://www.youtube.com/watch?v=ynV1g9tajgY )
 / Під кінець пісні на сцену по черзі виходять учні із запаленими свічками і стають в рядок/
Слайд 55.
Учень 1: Нехай кожен із нас торкнеться пам'яттю цього священного вогню – частинки  вічного.
Учень 2: Ці вогники символізують нашу скорботу і пам'ять про мільйони життів  наших співвітчизників, серед яких були такі ж діти, як і ви.
Учень 3: Ці вогники зігріють душі загиблих.  Це – знак нашої пам'яті.
Учень 4: Це – світло очищення задля нашого майбутнього.  І не хай світло свічки буде нашою даниною тим, хто пішов від нас у 1932-33  роках. 
Слайд 56.
Вчитель:
Запрошуємо приєднатись до всеукраїнської акції «Засвіти свічку». Хай кожен з вас у суботу о 16.00 запалить свічку пам’яті, в знак вшанування невинно замученого голодом українського народу.
Дякуємо за увагу!
Звучить пісня Анатолія Салогуба « Голодомор»  кліп https://www.youtube.com/watch?v=oVivlK-JI_Q